Сурогатне материнство

Сурогатне материнство – процес,що охоплює перенесення розвинутого ембріону в порожнину матки "сурогатної матері",яка виношуватиме дитину для даної подружньої пари;для запліднення використовуються яйцеклітини і сперматозоїди,отримані від подружньої пари.

Сімейний кодекс України передбачає наступний порядок визначення походження дитини:

Стаття 123. Визначення походження дитини від батька,матері при штучному заплідненні та імплантації зародка
1. У разі штучного запліднення дружини,проведеного за письмовою згодою її чоловіка,він записується батьком дитини,яка народжена його дружиною.
2. У разі імплантації в організм іншої жінки зародка,зачатого подружжям,батьками дитини є подружжя.
3. Якщо зародок,зачатий чоловіком,який перебуває у шлюбі,та іншою жінкою,імплантовано в організм його дружини,дитина вважається такою,що походить від подружжя.

Таким чином,подружжя,яке дало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій,має всі батьківські права і обов'язки відносно дітей,які народилися в результаті використання цих методик. Медичну сторону даного питання регламентує Наказ №24 Міністерства охорони здоров'я від 04.02.97 р. Пункт 3 цієї статті закріплює можливість використання подружжям донорських клітин при цьому ембріон в будь-якому випадку буде вважатися таким,що походить від подружжя.

Стаття 48 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачає,що використання штучного запліднення й імплантації ембріона здійснюється відповідно до умов і в порядку,установлюваним Мінздравом України. Проведення трансплантації ембріону дозволено проводити лише в акредитованих для цього установах охорони здоров'я. Медичні послуги в таких випадках виявляються на платній основі (Наказ Мінздраву України № 24 від 04.02.97 "Про затвердження Умов і порядку застосування штучного запліднення й імплантації ембріона (ембріонів) і методів їхнього проведення"). Застосування штучного запліднення проводиться на прохання дієздатної жінки,до якої застосовується цей метод,після оформлення заяви-зобов'язання чоловіком і після відповідного обстеження. Вік жінки,якій здійснюється штучне запліднення,не повинен перевищувати 40 років.
Чоловіки мають право одержати в лікаря,який здійснює втручання,інформацію про процедуру штучного запліднення,про медичні і правові наслідки;про результати медико-генетичного обстеження донора,його зовнішніх даних,національності.
Необхідно пам'ятати,що відомості про проведення вищевказаної процедури всі свідчення про особистість донора та "батьків" складають лікарську таємницю

Основні питання,що виникають при вирішенні побутових умов проживання сурогатної матері,грошової компенсації за народжену дитину та гарантії для подружньої пари встановлюються відповідним договором. Більшість практиків пропонують обов'язкове нотаріальне посвідчення вищевказаного договору.