+Добавить недвижимость
»Законы и нормативные акты
»Шаблоны договоров
»Юридические статьи
»ОВИР
Недвижимость Киева и Киевской области

ПАРТНЕРЫ
Адвокатское и риелторское объединение УкраиныСтраховка киев дешево,ГО Каско,Все виды страхования Advicecorp - Адвокатское объединение
Сопровождение сделок покупки продажи,риелторы,юрист по недвижимости

Відповідальність посадових осіб за порушення прав учасників мітингу

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

На основі конституційних положень частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) передбачено,що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб,передбачені Конституцією і законами України,та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України,актами Президента України,Кабінету Міністрів України,а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим,прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України організатор (організатори) зборів,мітингів,походів,демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання з боку органів виконавчої влади,органів місцевого самоврядування,повідомлених про проведення таких заходів.

Згідно п. 5. Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року N 9306 "Про порядок організації і проведення зборів,мітингів,вуличних походів і демонстрацій в СРСР" (далі - Указ) державні і громадські організації,службові особи,а також громадяни не мають права перешкоджати зборам,мітингам,вуличним походам і демонстраціям,які проводяться з додержанням встановленого порядку.

В Україні встановлений реєстраційний,а не дозвільний порядок проведення зборів,мітингів,походів і демонстрацій,а їх проведення може бут обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках,передбачених безпосередньо Основним законом.

Відповідно до рішення КСУ у справі щодо завчасного сповіщення

про мирні зібрання від 19.04.2001 № 4-рп/2001 Положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів,мітингів,походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так,що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь,тобто у прийнятні строки,що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян,а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів,мітингів,походів і демонстрацій,забезпечення громадського порядку,прав і свобод інших людей.

Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань,їх масовості,місця,часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Згідно ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 користування правом на мирні збори не підлягає ніяким обмеженням,крім тих,які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки,громадського порядку,охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Відповідальність службових осіб за порушення прав учасників мітингу:

Кримінальна:

1) Стаття 340 ККУ – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів,мітингів,вуличних походів і демонстрацій,якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства.

Застосування статті 340 ККУ є проблемним ще й тому,що тісно пов’язане з визначенням законності тих чи інших мирних зібрань. У науково-практичному коментарі до Кримінального кодексу України визначено:„збори,мітинги,походи і демонстрації здійснюються на законних підставах,коли вони відповідають сукупності таких умов:а) місце зборів і мітингів,маршрут проходження демонстрацій і походів були визначені їх організаторами,про що останні своєчасно сповістили виконавчі органи сільських,селищних,міських рад;б) вказані заходи є мирними і провадяться без зброї;в) вони провадяться поза межами воєнного або надзвичайного стану,або хоча і в умовах воєнного або надзвичайного стану,але відповідні обмеження на їх проведення встановлено не були;г) їх організація і проведення не заборонені судовим рішенням,яке набрало чинності і не скасоване”.

2) Стаття 365 ККУ – перевищення влади або службових повноважень,тобто умисне вчинення службовою особою дій,які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень,якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам,інтересам окремих громадян,державним чи громадським інтересам,інтересам юридичних осіб,

Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26.12.2003 № 15:

П.4 Перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій,які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень,якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян,або державним чи громадським інтересам,або інтересам юридичних осіб.

При вирішенні питання про те,чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним,суди мають враховувати,наскільки він був очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину,як правило,не впливають.

Ставлення службової особи до наслідків вчинюваних нею дій можливе як умисне,так і необережне.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину,передбаченого ст. 365 КК,є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян,або державним чи громадським інтересам,або інтересам юридичних осіб.

Згідно з п. 3 примітки до ст. 364 КК шкода,якщо вона полягає в спричиненні матеріальних збитків,визнається істотною за умови,що вона в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру,питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема,істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканність та недоторканність житла,виборчі,трудові,житлові права тощо),підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування,порушення громадської безпеки та громадського порядку,створення обстановки й умов,що утруднюють виконання підприємством,установою,організацією своїх функцій,приховування злочинів.

При вирішенні питання про те,чи є заподіяна шкода істотною,потрібно також ураховувати кількість потерпілих громадян,розмір моральної шкоди чи упущеної вигоди тощо.

У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди нематеріального характеру загальна шкода від злочину може визнаватись істотною навіть у випадку,коли зазначені збитки не перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


На главнуюК статьям

закрыть

Бесплатная консультация

Если Вам нужна бесплатная консультация юриста,заполните заявку ниже.
Оставьте email и телефон,чтобы мы могли Вам ответить.
Опишите Вашу проблему
Отправить заявку
Бесплатная консультация
АДВОКАТСКАЯ КОМПАНИЯ УКРАИНЫ «ГОНЧАРОВ И ПАРТНЕРЫ». Юридическая помощь в Киеве. Бесплатные информационные материалы. Сopyright © 2004-2014