+
»
»
»
»


2          , ,   Advicecorp -
   ,,

Порядок оподаткування туристичної діяльності

Перелік нормативно – правових документів:

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97­ВР,зі змінами та доповненнями,надалі по тексту „Закон про ПДВ”. — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97­ВР,зі змінами та доповненнями,надалі по тексту „Закон про податок на прибуток”. — Закон України «Про туризм» у редакції від 18.11.2003 р. № 1282­IV,надалі по тексту „Закон про туризм”. — Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505­IV,надалі по тексту „Закон № 2505”. — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» від 03.06.2005 р. № 2642­IV,надалі по тексту „Закон № 2642”.

В основу правил обкладення ПДВ туристичних операцій,що внесені до Закону про ПДВ Законом № 2642 і набули чинності з 1 вересня 2005 року,законодавці переважно заклали принципи,якими суб'єкти турдіяльності керувалися в періоди з 31.03.2005 р. по 29.06.2005 р. і з 30.06.2005 р. по 31.08.2005 р.

Однак новий порядок,викладений у ст. 8 Закону про ПДВ,має й істотні відмінності від раніше діючого і чіткіше встановлює підхід до нарахування ПДВ при проведенні туроперацій.

Так,у туроператорів зміни головним чином зачепили правила визначення бази оподаткування при реалізації турпродукту в галузі виїзного туризму. А турагенти,які обрали як форму взаємовідносин з туроператорами та іншими постачальниками турпослуг договір комісії чи доручення,тепер зможуть абсолютно законно обкладати ПДВ лише суму своєї комісійної винагороди.

Слід мати на увазі,що стосовно договорів,укладених до 31.03.2005 р. (до дати набрання чинності Законом № 2505),суб'єкти турдіяльності продовжують керуватися «старим» (що діяв до 31.03.2005 р.) порядком оподаткування операцій з поставки турпродукту або турпослуг,але тільки за умови,що це передбачено договором. Цю окрему норму встановлено п. 2 розділу II Закону № 2642.

До пізніших перехідних договорів,на нашу думку,слід застосовувати правила оподаткування того періоду,в якому відбулася перша з подій – або надходження грошових коштів,або підписання акта наданих послуг. Дата укладення договору в цьому випадку не має першорядного значення. Отже,перейдемо до нового порядку.

ПДВ у туроператора:при виїзному туризмі об'єкт оподаткування – націнка:При поставці турпродукту або турпослуг із місцем їх безпосереднього надання за межами митної території України (виїзний туризм) туроператор визначає базу оподаткування виходячи зі своєї винагороди (націнки). Так зазначено в п. 8.1 ст. 8 Закону про ПДВ.

Інакше кажучи,база обкладення ПДВ визначається виходячи з різниці між контрактною вартістю турпродукту або турпослуг і витратами,понесеними туроператором у зв'язку з придбанням (створенням) такого турпродукту або турпослуг.

Зверніть увагу:Закон про ПДВ чітко вказує,що зменшити контрактну вартість турпродукту або турпослуг туроператор може тільки на суму витрат,пов'язаних із придбанням (створенням) такого турпродукту або турпослуг. Це означає,що до таких «туристичних» витрат може бути віднесено лише витрати,що вважаються такими згідно із Законом про туризм,а саме:послуги з перевезення,тимчасового розміщення,харчування,екскурсійного,курортного,спортивного,розважального та іншого обслуговування,страхування,а також характерні та супутні туристичні послуги.

Що стосується інших витрат,наприклад,на оплату праці та соціальне страхування менеджерів туроператора,орендної плати,витрат на утримання приміщення,інших адміністративних витрат,то їх не може бути кваліфіковано як «туристичні» і базу оподаткування вони не зменшують.

Позитивним вважаємо те,що на сьогодні не має значення,кому саме – фізичній особі (кінцевому споживачу) чи юридичній особі – реалізуються турпродукт або турпослуги,адже порядок оподаткування один (п. 8.2 ст. 8 Закону про ПДВ). Це важливий момент,оскільки,правила,що діяли в період з 31.03.2005 р. по 29.06.2005 р.,дозволяли нараховувати ПДВ із суми націнки при поставці турпродукту лише кінцевим споживачам – фізичним особам. Якщо ж турпродукт (турпослуги) придбавали особи,котрі не є кінцевими споживачами,базу обкладення ПДВ туроператори розраховували виходячи з договірної (контрактної) вартості такого турпродукту або турпослуг з урахуванням звичайної ціни. А з 30.06.2005 р. по 31.08.2005 р. реалізація турпродукту будь ­ яким особам супроводжувалася нарахуванням податку в загальновстановленому порядку за п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ.

Що стосується закупівлі турпродукту або турпослуг українським суб'єктом туристичної діяльності в іноземного партнера (нерезидента) для продажу його в Україні з метою споживання та використання за межами митної території України,то на сьогодні,як і в період з 31.03.2005 р. по 31.08.2005 р.,вирішальну роль для цілей оподаткування відіграє місце поставки,що визначається відповідно до пп. «а» п. 6.5 ст. 6 Закону про ПДВ (У цьому випадку місцем поставки турпродукту є місце розташування представництва нерезидента,а за його відсутності – місце розташування резидента,який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента,а за його відсутності – місце фактичного розташування покупця (одержувача),який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (пп. «а» п. 6.5 ст. 6 Закону про ПДВ).). Це означає,що,придбаваючи турпродукт у нерезидента,туроператор нараховує податкові зобов'язання щодо ПДВ за ставкою 20 %,оскільки в цій ситуації місцем поставки турпродукту є місце фактичного розташування такого туроператора.

Підпункт 7.5.2 ст. 7 Закону про ПДВ дозволяє платнику податків на дату сплати податку за податковими зобов'язаннями включити сплачену суму до складу свого податкового кредиту як пов'язану з господарською діяльністю. У цій ситуації туроператору,на нашу думку,слід скористатися вже відпрацьованою раніше (до 31.03.2005 р.) для таких випадків схемою:відобразити суму податкового зобов'язання в рядку 7 декларації з ПДВ. Відповідно дата подання декларації до податкового органу і вважатиметься датою сплати податкового зобов'язання.

Таким чином,датою виникнення права на податковий кредит у ситуації,що розглядається,буде наступний за відображенням податкових зобов'язань податковий період. Суму податкового кредиту туроператор відобразить у рядку 12.4 декларації з ПДВ.

Заслуговує на увагу ще один цікавий момент – ситуація,коли туроператор одержує передоплату за ще не сформований турпродукт. Звичайно ж,датою збільшення податкових зобов'язань щодо ПДВ у цьому випадку буде перша подія – надходження грошових коштів. Але як визначити базу оподаткування,якщо сума витрат ще не відома?

Вважаємо,що податкові зобов'язання слід нарахувати виходячи з усієї вартості турпродукту,а вже потім,коли турпродукт буде сформовано і можна буде точно визначити суму понесених витрат,необхідно провести відповідне коригування в бік зменшення податкових зобов'язань. Таке коригування знайде своє відображення в рядку 8.4 розділу І декларації з ПДВ зі знаком «мінус» і в додатку 1 до декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість».

Приклад порядку оподаткування туроперацій,здійснюваних туроператором. Туристична фірма «Горизонт» (резидент України),що має ліцензію на туроператорську діяльність,організувала для українських туристів подорож до Чехії.

З метою оплати турпродукту (послуги з проживання,харчування,екскурсійного і транспортного обслуговування туристів) туристичною фірмою «Горизонт» на МВРУ через уповноважений банк придбано іноземну валюту в сумі 830 євро за комерційним курсом 630,12 грн. за 100 євро. Курс НБУ на дату придбання валюти склав 626,51 грн. за 100 євро. Вартість послуг банку з придбання валюти склала 26 грн.,сума збору до Пенсійного фонду (1,5 %) – 78 грн. Курс НБУ на дату перерахування валюти нерезиденту – 632,53 грн. за 100 євро.

Вартість послуг зі страхування туристів – 66 грн. Загальна сума витрат,понесених туроператором у зв'язку з поставкою турпродукту,склала:(830 євро х 6,3012) + 26 грн. + 78 грн. + 66 грн.=5400 грн. Вартість турпродукту,що поставляється громадянам,визначено на рівні 6000 грн. Сума винагороди туроператора (націнка) з урахуванням ПДВ склала:6000 грн. ­ (830 євро х 6,3012) ­ 26 грн. ­ 78 грн. ­ 66 грн.=600 грн. Отже,база обкладення ПДВ у цьому випадку становить:600 грн. х 100 %:120 %=500 грн. Таким чином,сума податкових зобов'язань,що підлягає сплаті до бюджету,дорівнює:500 грн. х 20 %:100 %=100 грн.

Що стосується в'їзного та внутрішнього туризму,то,з погляду податкового законодавства,операції в цих сферах розглядаються як поставка турпродукту або туристичних послуг із місцем їх надання на митній території України. У цьому випадку діє вже відпрацьована в період з 30.06.2005 р. по 31.08.2005 р. схема:туроператор обкладає ПДВ договірну (контрактну) вартість турпродукту або турпослуг незалежно від статусу покупця (юридична особа або фізична особа – кінцевий споживач). Відтепер цю норму закріплено в окремому п. 8.3 ст. 8 Закону про ПДВ,де зазначено,що оподаткування таких туроперацій здійснюється на загальних підставах.

ПДВ у турагента:оподаткування комісійної винагороди Порядок оподаткування туроперацій,що неодноразово змінювався протягом 2005 року,зачепив не лише туроператорів. Турагентам також довелося перебудовувати свій облік залежно від того,на підставі яких договорів відбувалася поставка турпродукту або турпослуг. Наприклад,у період з 31.03.2005 р. по 29.06.2005 р. турагенти могли розраховувати на обкладення податком на додану вартість своєї комісійної винагороди тільки у разі,якщо поставляли турпродукт від імені туроператора,тобто на підставі договору доручення,а договір комісії такого права не давав.

Пізніше,з 30.06.2005 р.,Закон № 2642 фактично відновив порядок оподаткування туроперацій,що діяв до 31.03.2005 р. У результаті з 30 червня 2005 року турагентам повернули можливість обкладати ПДВ комісійну винагороду при поставці турпродукту і турпослуг на підставі не лише договорів доручення,а й договорів комісії,укладених із туроператорами чи іншими постачальниками турпослуг. Але до 01.09.2005 р. у Законі про ПДВ була відсутня чітка норма щодо бази оподаткування для операцій,здійснюваних турагентами,унаслідок чого деякі фахівці мали велику спокусу обкласти ПДВ загальну вартість турпродукту.

Із цього приводу:загальна вартість турпродукту у турагента ПДВ не обкладається,оскільки він не є постачальником турпослуг,а отже,об'єкт для нарахування податку відсутній. Не застосовується в цьому випадку і п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ,оскільки турагент поставляє не товар,про який ідеться в абзаці другому цього пункту,а послугу. Про послуги ж в абзаці другому п. 4.7 не йдеться.

І от з 1 вересня 2005 року в Законі про ПДВ з'явився спеціальний пункт для турагентів – п. 8.4 ст. 8,в якому тепер чітко прописано,що для операцій,здійснюваних турагентами,базою оподаткування є комісійна винагорода,що нараховується (виплачується) туроператором чи іншими постачальниками послуг на користь такого турагента,у тому числі за рахунок коштів,отриманих ним від споживачів турпродукту або турпослуг. Як бачите,це питання тепер повністю врегульоване.

І ще один момент. На відміну від загальних вимог Закону про ПДВ,у його п. 8.4 не йдеться про необхідність застосування турагентами звичайної ціни при розрахунку бази оподаткування. Цей факт цілком можна використовувати з вигодою для себе. Проте розмір комісійної винагороди практично завжди встановлюється в договорі з туроператором,і ця сума якраз і буде звичайною ціною за умовами п. 1.20 ст. 1 Закону про податок на прибуток.

Приклад порядку оподаткування туроперацій,здійснюваних турагентом. Туристичне агентство «Глобус» на підставі договору комісії з туроператором поставляє туристам турпродукт.

Турагентство організувало для туристів дві поїздки до Карпат загальною вартістю 3600 грн. Сума комісійної винагороди турагента становить 10 % вартості турпродукту,тобто 360 грн. (без ПДВ – 300 грн.;ПДВ 20 % – 60 грн.).

Згідно з договором сума комісійної винагороди утримується турагентом із суми коштів,отриманих від туристів за турпродукт.

Якщо турагенти працюють за прямими договорами,а не за договорами комісії чи доручення,то в цьому випадку п. 8.4 Закону про ПДВ для них не діє. Тут мають застосовуватися загальні правила оподаткування,установлені цим Законом.

І ще кілька слів про новий порядок. Незважаючи на те що питання оподаткування турдіяльності тепер у Законі про ПДВ регулює окрема стаття – ст. 8,моменти,про які йтиметься нижче,насправді не є для суб'єктів туристичної діяльності відкриттям.

Так,новим п. 8.5 ст. 8 цього Закону висунуто умову про можливість поставки турпродукту або турпослуг із місцем їх надання як на митній території України,так і за її межами виключно резидентами,які мають відповідну ліцензію і дотримуються норм п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ. Отже,при досягненні обсягу оподатковуваних ПДВ операцій 300000 грн. (ця сума розраховується без ПДВ) туроператору або турагенту слід зареєструватися платником податку на додану вартість. На нашу думку,доки такої межі не досягнуто,суб'єкт туристичної діяльності може здійснювати свою діяльність,не реєструючись платником ПДВ. Однак при бажанні цього статусу можна набути і до досягнення обсягу 300000 грн.,пройшовши добровільну реєстрацію. Із цією умовою ви вже знайомі,вона діяла в період з 31.03.2005 р. по 29.06.2005 р. відповідно до Закону № 2505.

Не є новиною й те,що при визначенні обсягу оподатковуваних операцій у 300000 грн. з метою реєстрації як платника ПДВ (див. пп. 2.3.1 ст. 2 Закону про ПДВ) необхідно враховувати вартість турпродукту або турпослуг,поставлених як туроператором,так і турагентом. Отже,і туроператор,і турагент повинні враховувати всю вартість поставленого ними турпродукту,а не лише суму комісійної винагороди. І з такою вимогою суб'єкти турдіяльності вже стикалися в період з 31.03.2005 р. по 29.06.2005 р.

, .
email , .
ۻ. . . opyright 2004-2014