Роботи по дезактивації

Дезактивація — видалення (змивання,змітання) радіоактивних речовин із заражених ділянок місцевості,споруд,техніки,різних предметів.

Усунення радіоактивних речовин з поверхні місцевості,споруд,предметів,одягу тощо. Втрата молекулою енергії,яка потрібна для вступу в хімічну реакцію.

Роботи по дезактивації територій і споруд проводять у тих випадках,коли їх зараження буде являти собою безпосередню небезпеку для людей і коли ці роботи дають значний виграш у часі у порівнянні із тим,який буде вимагатися для природної дезактивації. При дезактивації території застосовують наступні способи дезактивації:— змивання радіоактивних речовин з доріг і площ,що мають тверде покриття,напором води під тиском за допомогою спеціальних машин,мотопомп та інших агрегатів,що абезпечують подачу води;— видалення радіоактивних речовин підмітанням за допомогою підмітальноприбиральних і вакуумних машин,а з невеликих ділянок місцевості із твердим покриттям мітлами і віником;— зрізання шару зараженого грунту або снігу за допомогою бульдозерів,скреперів,грейдерів,шляхоукладчиків,видалення шару грунту за допомогою снігоочищувачів;— перепахування або перекопування зараженої поверхні за допомогою тракторних плугів або лопат;— засипка зараженої поверхні шаром (68 см) незараженої землі,гравієм або щебенем;— Роботи з дезактивації територій організуються з таким розрахунком,щоб технічні засоби обеззараження мали широкий фронт робіт (великі площі,проїзди,проходи). Ділянки місцевості,де застосовувати машини не зручно,обробляють вручну,використовуючи прилади ручної дії,а також лопати,тачки,носилки тощо.

Серед способів дезактивації споруд головне місце відводиться обробці напором води під тиском. Ефективність цього способу збільшується,якщо однночасно протирати заражену поверхню щітками. Інші способи дезактивації (обробка миючими розчинами,застосування промислових пилососів на об'єктах народного господарства,піскоструменева обробка) можна вважати допоміжними,оскільки їх використовують при проведенні невеликих за обсягом робіт.

Вибір способів і прийомів дезактивації,порядку їх проведення залежить,перш за все,від виду,природи і характеру зараження,а також від наявності необхідних засобів та часу. Хоча ефективність видалення радіоактивних речовин при підмітанні невисока,що пояснюється наявністю на об’єктах,поверхнях (тощо),що оброблюються,різноманітних западин,щілин та інших нерівностей,цей спосіб знайде більш широке застосування унаслідок швидкості його проведення і наявності у народнному господарстві великої кількості підмітальноприбиральних машин різних видів. Спосіб змивання радіоактивних речовин струменем води ефективний для твердих поверхонь,однак при його використанні треба мати стоки для відведення зараженої води.

Спосіб дезактивації зрізанням шару забрудненого грунту (снігу) забезпечує досить високу ефективність при використанні техніки такої як грейдери,бульдозери тощо. Але наявність великої кількості грунту,який необхідно видалити,і тривалий час,що витрачається на це,знижують загальну ефективність робіт. Видалений при зрізанні верхній шар землі (снігу) переміщують до меж ділянок,що очищуються,утворюючи насипи,які можуть використовуватися для захисту від радіації із сусідніх заражених ділянок. Такі насипи складаються із суміші зараженого і чистого грунту (снігу)і тому їх радіоактивність значно знижена.

Небезпека опромінення людей залежить від площі зараження. Зниження рівня радіації у заданих межах може бути досягнуто дезактивацією як самих ділянок,де будуть знаходитись люди,так і прилеглих до них бічних і торцевих узбічь,які являться захисною зоною,що охороняє від дії радіації з ділянок місцевості,що не піддавалися дезактивації. Таким чином,створення захисних зон уздовж вулиць,доріг і проїздів може значно зменшити зовнішнє опромінення людей.

Захист населення від опромінення у сільській місцевості буде здійснюватись,як відомо,у протирадіаційних укриттях. Після зараженння місцевості необхідно без зволікання провести дезактивацію укриттів,використовуючи для цього такі способи,як змітання (мітлами,віниками) радіоактивних речовин,зрізання зараженого грунту (лопатами) і обтирання заражених поверхонь (вологим ганчір'ям).

Населення у містах буде використовувати для захисту від зовнішнього опромінення,поряд із захисними спорудами,житлові і виробничі будівлі. Зменшенню опромінення людей,що укрилися у спорудах і будівлях,буде сприяти дезактивація дахів,при якій видаляється до 80% радіоактивних речовин. З цією ж метою проводять дезактивацію 10метрової зони навколо будинків. Якщо навколо будинків площа має тверде покриття,то радіоактивні опади видаляють змиванням водою або змітанням за допомогою підручних засобів;за відсутності твердого покриття треба провести перекопування грунту або його видалити.

До території із твердим покриттям звичайно належать дороги,вулиці,площі,аеродроми та інші ділянки,що вкриті асфальтом,залізобетонними плитами або забруковані.

Дороги,вулиці,площі,що підлягають дезактивації,мають свій рельєф і характеризуються типом покриття і його якістю,наявністю або відсутністю стоків,розміром.

Вид покриття поверхні,що піддягає дезактивації,у значній мірі визначає спосіб її обробки. Асфальтові покриття не мають стиків,і їх дезактивація може провадитись поливальномиючими або підмітальноприбиральними машинами. Бетонні поверхні,як правило,рівні;ефективність їх дезактивації знижують тріщини,що з'являються з часом на покритті. Радіоактивні речовини з бетонних покриттів гарно видаляються також за допомогою поливальномиючих і підмітальноприбиральних машин.

З рівних ділянок доріг радіоактивні речовини досить ефектно усуваються змиваннням сильним струменем води із насадок поливальномиючих машин. На вузьких дорогах радіоактивні частинки будуть змиватися за межі їх полотна або стікати з водою у колодязі.

Дороги,проїзди і тротуари звичайно мають скати,що спрямовують потоки води до їх країв. У містах вода по водостоках уходить в колодязі зливової каналізації. За містом вода стікає на узбіччя дороги або в кювети,тому після закінчення дезактивації необхідно засипати змиті радіоактивні речовини незараженою землею або видалити їх. Після дезактивації вулиці великі скупчення вуличного бруду,що містять радіоактивні речовини,вивозяться на тачці у спеціально відведене місце.

Робота з дезактивації території,що не має покриттів,пов'язана з певними труднощами,тому що на місцевості зустрічаються ділянки території з різними рельєфом і рослинністю,складом ірунту і вмістом вологи. Кожна з цих особливостей у тій або іншій мірі впливає на вибір способу дезактивації.

Технічні засоби дезактивації малоефективні або зовсім непридатні на крутих схилах. Висока вологість грунту також ускладнює його дезактивацію. Рослинність у вигляді трав'яного покриву не перешкоджає проведенню дезактивації.

Використання технічних засобів дезактивації на ділянках місцевості,що мають чагарники і дерева,неможлива. Радіоактивні речовини,що знаходяться на гілках і листях чагарників і дерев,можна видалити лише змиванням струменем води.

На ділянках місцевості,де є каміння,виключається використання грейдерів і плугів. У таких випадках для зняття шару землі можна використовувати бульдозери. У тих місцях,де зустрінуться суцільні каменеві утворення,радіоактивні речовини можна ззмивати струменем води із пожежних стволів,або засипати ці поверхні чистим грунтом. Безперешкодно дезактивацію можна проводити на рівній поверхні,що вільна від сторонніх предметів і рослинності,особливо якщо грунт не надто твердий і не дуже сильно зволожений. Грунт видаляють на глибину 6-10 см,а заражені ділянки,що залишилися (нерівності і тріщини),очищують ручним способом. З техніки народного господарства для здійснення цього способу дезактивації можна використовувати автоскрепери,автогрейдери,бульдозери.

При необхідності видалення радіоактивних речовин,що знаходяться у шарах ущільненого снігового покриву або у сипкому снігу,можна з успіхом використовувати автогрейдери. При видаленні твердого шару снігу мінімальна глибина зрізу встановлюється 5 см,послідовно здійснюють два зрізи. Глибина зрізу при видаленні сипкого снігу залежить від місцезнаходження радіоактивних частинок.

Робота гусеничних бульдозерів при дезактивації полягає у зрізуванні грунту і у зсуванні його до межі ділянки,що обробляється. Заражений грунт зрізається на глибину 10-15 см з розрахунком,щоб не проминути заглиблені місця.

Переорювання зараженої території призводить до утворення поверхні із позараженої землі підґрунтового шару. Але шар грунту 16-20 см,під яким опинилися радіоактивні речовини,не забезпечує потрібного захисту для людини,що знаходиться на зораному грунті,оранку необхідно здійснювати на глибину не менше як 30 см.

Одним з трудомістких способів зменшення залишкової радіації є засипання поверхні зараженої території чистою незараженою землею (щебенем,гравієм). Товщина захисного шару незараженого грунту повинна бути не менш,як 10 см. Місце,де береться позаражений грунт,обирають недалеко від зараженої ділянки,щоб скоротити час на перевезення.

Виконання робіт по дезактивації території у зимових умовах ускладнене унаслідок низьких температур,наявності снігу і льоду,що перешкоджає видаленню радіоактивних частинок.

Радіоактивні частинки можуть знаходитися у шарі льоду,під сніговим покривом,або бути змішаними із снігом,і у кожному випадку треба правильно вибрати найбільш придатний спосіб дезактивації.

При товщині снігового покриву,що не перевищує 5-6 см,вибір способу дезактивації не залежить від місцезнаходження радіоактивних частинок у сніговому покриві. У цьому випадку можна ефективно використовувати підмітальноприбиральні та поливальпомиючі машини із снігоочисним обладнанням (плуг і циліндрична щітка). Можливе змивання снігу сильним струменем води у тих місцях,де поверхня має достатній ухил і дренаж для того,щоб потоки стікаючої води не встигли замерзнути.

Для проведення робіт з знезараження використовується:авторозливальна станція АРС12У (АРС14),комплекти ДК4,ІДК1,ДК3;комунальна,сільськогосподарська,дорожня і будівельна техніка,що придатна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.

При зараженні робочого місця і квартири (будинку) отруйнивими речовинами і бактеріальними засобми необхідно проводити відповідно їх дезинфекцію. Для цього можна використовувати різні дегазуючі і дезинфікуючі речовини хлорне вапно,хлораміни,луги формалін,лізол тощо.

На робочих місцях і у квартирі (будинку) для дегазації (дезинфекції) дерев'яних і металевих предметів,стін,стель і підлог застосовують ганчірки,що просочені дегазуючими (дезинфікуючими) розчинами. У будинках обробці розчинами підлягають,окрім поручнів сходів,і дверні ручки;унітази засипаються хлорним вапном. М'які меблі у випадку їх зараження бактеріальними засобами після обробки пилососом протираються ганчіркою або щіткою,що змочена 3%ним розчином хлораміну.

Одяг,взуття звичайно заражаються в момент випадіння радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху і при дії людей на зараженій місцевості або зараження місцевості речовинами. У випадку випадіння радіоактивних і отруйних речовин з дощем можливе більш сильне зараження одягу і взуття.

Ступінь зараження одягу радіоактивним пилом визначається тією кількістю пилу,яка може пристати до одягу та її питомою активністю. Кількість пилу,яка знаходиться на спеціальному одязі робітника в умовах запиленого цеху,досягає 100-200 г на добу. Тому заражений одяг може являти певну небезпеку для людей і підлягає дезактивації.

Існує багато засобів дезактивації одягу і взуття. Однак,не всі вони рівноцінні. При виборі способу дезактивації керуються не лише загальними умовами (наявністю часу,засобів),але й враховують характер і ступінь зараження,а також особливості і якість матеріалів,з яких виготовлений одяг,взуття.

Дегазація одягу,взуття може бути часткова і повна. При проведенні особовим складом формувань і населенням часткової санітарної обробки одночасно здійснюється,як вже зазначалося,часткова дезактивація одягу,взуття і засобів індивідуального захисту. В суху погоду при знаходженні в заражених районах і при виході з них особовий склад формувань і населення проводять часткову дезактивацію одягу,взуття і засобів індивідуального захисту якомога частіше.

Якщо часткова дезактивація проводиться в зоні зараження,то одяг,взуття і засоби індивідуального захисту не знімають. Після виходу в незаражений район їх знімають і проводять дезактивацію у надягнутому респіраторі (протигазі).

Часткова дезактивація одягу,взуття і засобів індивідуального захисту полягає у тому,що людина сама видаляє радіоактивні речовини з предметів,що дезактивуються. Одяг,взуття і засоби індивідуального захисту розвішують на сучках дерев,кущах,мотузках і ретельно протягом 2030 хвилин обмітають віником,чистять щітками або вибивають палицями. Цьому способу дезактивації можна піддати всі види одягу і взуття,за винятком виробів із гуми,прогумованих матеріалів,синтетичних плівок і шкіри,які протирають ганчір'ям,змоченим водою,або дезактивуючим розчином. Якщо обробка здійснюється у літній час,одяг і засоби захисту шкіри можна прополоскати у незаражному водоймищі.

Якщо після обробки залишкова зараженість одягу,взуття і засобів індивідуального захисту залишається вищою за допустиму,то проводиться додаткова обробка на майданчиках дезактивації,що розгортаються поблизу санітарнообмивочних пунктів або майданчиків санітарної обробки,де особовий склад буде проходити повну санітарну обробку.

При дезактивації способами,що викликають пилоутворення,люди повинні мати гумові рукавички,респіратор або протигаз. Якщо вказані засоби захисту органів дихання відсутні,на обличчя надягають багатошарову марлеву або тканинну пов'язку. Поверх одягу надягають халат або комбінезон,на ноги гумові чоботи.

Не завжди простішими засобами і способами можна дезактивувати одяг і засоби індивідуального захисту до припустимих величин зараження,особливо цього складно досягти при зараженні радіоактивними речовинами вогкого або замасленого одягу. Якщо погодні умови дозволяють,мокрий одяг висушують,а потім дезактивують. Одяг,не продезактивований до припустимого ступіню зараженння,закладається на природну дезактивацію в склад зараженого майна або відправляється на станції обеззараження одягу,де він підлягає пранню за спеціальними режимами або обробці органічними розчинниками.

Необхідно відмітити,що вже перше прання в основному забезпечує видалення радіоактивних речовин. Однак,нею обмежуватися не можна,так як частина радіоактивних речовин все ж залишається,після кожного прання полощуть вироби для видалення тих радіоактивних речовин,які обумовлюють вторинне зараження.

Розроблений спосіб дезактивації одягу в машинах хімічної чистки,що грунтується на використанні миючих розчинів. На дезактивацію одягу цим способом при відповідному переобладнанні можуть бути переведені фабрики хімічної чистки і фарбування одягу,комплексні підприємства по пранню білизни і хімічної чистки,ательє термінової хімічної чистки,а також пересувні майстерні хімічної чистки.

У зв'язку з тим,що машини для хімічної чистки не можуть забезпечити якісного віджимання виробів,що оброблені водними розчинами з використанням миючих засобів,віджимання одягу з метою скорочення тривалості процесу обробки повинно проводитись у центрифугах,якими кожне підприємтво хімічної чистки повинно додатково комплектуватися. Дегазацію і дезинфекцію бавовняного одягу і білизни,а також посуду,слід проводити кип'ятінням у 2%му содовому розчині. Для дезинфекції виробів із тканини можна використовувати,крім того,гарячу праску. Взуття,одяг,килими,подушки та інші предмети,які кип'ятити не можна,для дегазації і дезинфекції необхідно здавати на станцію знезаражування.

При роботах,що пов'язані з дегазацією,дезинфекцією і дезактивацією,необхідно обережно поводитися з знезаражуючими розчинами. Обтиральні матеріали,що використані при таких роботах,слід складати у спеціально відведені місця,а потім спалювати (матеріали після дезактивації можна закопувати у землю). Після проведення робіт на зараженій місцевості,а також робіт,що пов'язані із знезараженням робочих місць і квартири,треба обов'язково пройти повну санітарну обробку.

Для проведення повної санітарної обробки використовуються:санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань,душових павільйонів і санпропускників;комплекти санітарної обробки КСО;інфекційнодушеві установки ДДА53А,ДДА66,ДДП. При великих масштабах обеззаражування територій,робочих місць,місць проживання,одягу і взуття можливе розгортання пунктів спеціальної обробки (ПуСО),станцій обеззаражування транспорту (СОТ),станцій обеззаражування одягу тощо.

Треба пам’ятати! Роботи з обеззаражування території,робочих місць,місць проживання,одягу і взуття необхідно проводити з дотриманням особистої безпеки (захисту органів дихання,шкіри) кожним громадянином,який приймає участь у таких роботах.