+Добавить недвижимость
»Законы и нормативные акты
»Шаблоны договоров
»Юридические статьи
»ОВИР
Недвижимость Киева и Киевской области

ПАРТНЕРЫ
Адвокатское и риелторское объединение УкраиныСтраховка киев дешево,ГО Каско,Все виды страхования Advicecorp - Адвокатское объединение
Сопровождение сделок покупки продажи,риелторы,юрист по недвижимости

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ПО КРЕДИТНИМ ДОГОВОРАМ. СУДОВА ПРАКТИКА ПО СТЯГНЕННЮ ЗАБОРГОВАНОСТІ

1.10 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір № 50/14-068 (надалі - Кредитний договір),згідно п.1.1 якого позивач надає відповідачу-2 кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого ліміту на строк з 10 листопада 2006 року по 9 листопада 2007 року зі сплатою 25% річних для поповнення обігових коштів. Ліміт встановлюється в розмірі 80000,00 грн. Відповідач згідно положень статті 4 договору зобов'язався використати одержаний кредит за цільовим призначенням,забезпечити своєчасне повернення кредиту та кожного місяця сплачувати комісію та відсотки в сумі,розрахованій за поточний місяць. 3 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №50/14-068 від 10.11.2006р.,відповідно до умов якої ліміт кредитної лінії було встановлено в розмірі 110000,00 грн.9 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №50/14-068 від 10.11.2006р.,відповідно до умов якої строк кредитного договору було продовжено до 07.02.2008р.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства.У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України,суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону,інших правових актів,договору,а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).15 лютого 2008 року позивач звертався до відповідача-1 з претензією про погашення заборгованості за Кредитним договором №50/14-068 від 10.11.2006р. на яку відповіді від відповідача-1 отримано не було,заборгованість не погашена.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 115444,69 грн. (110000,00 грн. -заборгованість по кредиту,5334,69 грн. -заборгованість по відсоткам,110,00 грн. -комісійна винагорода),що підтверджується розрахунком позивача та не було спростовано відповідачами. Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного кодексу України встановлено,що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави,якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі,визначені родовими ознаками,у такій самій кількості,такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,що встановлені договором.10 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки. Відповідно до п. 1.1 договору поруки відповідач-2 зобов'язується перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору №50/14-068 від 10.11.2006р. в повному обсязі.Пунктом 2.1 договору поруки відповідач-2 взяв на себе зобов'язання в разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем погасити на протязі 5 днів,з дня отримання повідомлення позивача,заборгованості по кредитному договору №50/14-068 від 10.11.2006р.,нараховані відсотки по кредитному договору,штраф,пеню та інші зобов'язання передбачені вказаним кредитним договором.
Позивач звертався до відповідача-2 з претензією №50/14-270 від 15.02.2008р.,докази чого містяться в матеріалах справи. Відповідно до частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання,забезпеченого порукою,боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.Частиною другою статті 554 Цивільного кодексу України встановлено,що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,що і боржник,включаючи сплату основного боргу,процентів,неустойки,відшкодування збитків,якщо інше не встановлено договором поруки.Враховуючи викладене та заяву позивача про уточнення позовних вимог,з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідачів,позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків по кредиту в загальному розмірі 115444,69 грн. з відповідача-2 підлягають задоволенню. Відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-2.Керуючись ст.ст. 33,49,82-85 ГПК України,господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю.
2.Між позивачем та відповідачем 03.07.2007р. укладено договір поворотної фінансової допомоги №37 (надалі - Договір),у відповідності до якого позивач надає відповідачу фінансову допомогу в розмірі 227250,00 грн.,а відповідач зобов'язується повернути вказану суму не пізніше 05.10.2007р. 04.10.2007р. між сторонами було укладено додаток до договору №37 від 03.07.2007р.,відповідно до якого відповідач був зобов'язаний повернути фінансову допомогу до не пізніше 05.12.2007р.На виконання положень договору №37 від 03.07.2007р. позивачем було перераховано на користь відповідача 195000,00 грн.,що підтверджується платіжними дорученнями №301 від 05.07.2007р.,№312 від 12.07.2007р.,№248 від 20.07.2007р.,№252 від25.07.2007р.,№274 від 30.07.2007р.,№303 від 23.08.2007р.,№422 від 09.10.2007р. (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України,суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону,інших правових актів,договору,а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Проте,відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав,кошти в розмірі 195000,00 грн. у встановлений договором строк (05.12.2007р.) не повернув. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом,зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках вед суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено,що якщо предметом неустойки є грошова сума,її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 4 Додатку від 04.10.2007р. до Договору №37 від 03.07.2007р. встановлено,що у разі прострочення повернення отриманої суми,відповідач сплачує пеню в розмірі 0,15 за кожний день прострочення. З урахуванням викладеного,за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо повернення коштів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 19532,06 грн. Судові витрати позивача у сумі 2297,66 грн. (2179,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 33,49,82-85 ГПК України,господарський суд позов задовольнив повністю.
3. 01.02.2000 між Позивачем (далі - Підприємство зв'язку) та Відповідачем (далі - Споживач) укладено Договір про надання послуг електрозв'язку та проводного мовлення № 99/04749 (далі Договір). Відповідно до пункту 2.1.1 Договору,Підприємство зв'язку зобов'язано забезпечити надання послуг електрозв'язку та проводного мовлення у відповідності з діючими нормами,а згідно з пунктом 2.2.1 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно вносити абонентську плату,і плату за надані послуги відповідно до п.3.6,п.3.9 Договору. Пунктом 3.6 Договору встановлено,що Споживач (юридична особа) зобов'язаний до 20-го числа поточного місяця перераховувати на розрахунковий рахунок Підприємства зв'язку гарантій аванс за міжміські та міжнародні розмови.
Сума авансу повинна бути не менше суми,нарахованої за надані послуги попереднього розрахункового періоду. Наступний перерахунок оплати проводиться до 10-го числа наступного місяця,виходячи з фактично наданих послуг. Припинення надання послуг та розірвання Договору не звільняє Споживача від сплати заборгованості (п.3.10 Договору). Згідно п. 3.2 Договору плата за послуги електрозв'язку та проводного мовлення включає в себе абонентську плату та плату за надані послуги. У разі невиконання п.2.1.1 даного Договору Споживач сплачує Підприємству зв'язку пеню в розмірі 1% від вартості несплачених послуг за кожен день затримку платежу (пункт 4.2.1 Договору).
На виконання вказаного Договору Позивач надавав Відповідачу послуги електрозв'язку та проводного мовлення,проте останній їх своєчасно не оплачував. За Відповідачем обліковується перед Позивачем заборгованість за надані послуги електрозв'язку та проводного мовлення за період з вересня 2006 року по лютий 2007 року в сумі 493,04 грн.,що підтверджується карткою особового рахунку Відповідача.07.04.2008 Позивач надіслав Відповідачу претензію № 616 з вимогою сплатити заборгованість. Однак,Відповідач на претензію не відповів. До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України "Про телекомунікації",що набрав чинності 23.12.2003.Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено,що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідач у встановлений Договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості послуг не виконав.
Станом на момент розгляду справи,заборгованість у сумі 493,04 грн. Відповідачем не була сплачена. Згідно з статтями 525,526 ЦК України,статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином,одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Враховуючи вищенаведене,позов у частині стягнення 493,04 грн. боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з статтями 546,549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися,в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини другої статті 36 Закону України" Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором,провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню,яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України,що діяла в період,за який нараховується пеня. Таким чином,вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача та становить 20,65 грн. Суми,які підлягають сплаті за витрати,пов'язані з розглядом справи,при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України). Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32,33,43,44,49,82-85 ГПК України,статтями 15,253,254,525,526,530,549,610,612 ЦК України,статтею 193 ГК України,суд позов задовольнив повністю.
4.Згідно з договором №196 про надання послуг з теплопостачання від 05.03.2006 (далі по тексту - Договір),укладеним між позивачем та відповідачем,позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію,а відповідач - проводити розрахунки за послуги за встановленими тарифами в терміни,передбачені Договором. Як вбачається з Додатку №1 до Договору послуги з теплопостачання надавались в будинок загальною площею 525,2 кв. м.,що розташований за адресою:м. Київ,вул. Київська,288.Відповідно до п.7.3 Договору оплата за послуги з теплопостачання здійснюється грошовими коштами до 18 числа місяця,що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від запланованої вартості надання послуг з теплопостачання на наступний місяць в порядку,передбаченому цим пунктом Договору. В разі використання споживачем (відповідачем) обсягів теплової енергії,що перевищують попередньо оплачені,кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 1-го числа наступного місяця за звітним. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є акт про фактичне споживання теплової енергії,рахунок та акт про надання послуг.
Судом встановлено,що позивач надсилав відповідачеві рахунки для оплати наданих послуг з теплопостачання. Як вбачається з розрахунку,наданого позивачем,заборгованість відповідача по сплаті послуг з теплопостачання за період з серпня 2006р. по листопад 2007р. (включно) складає 26270,90 грн. З метою досудового врегулювання спору,позивач двічі звертався до відповідача з претензіями про оплату,які відповідач залишив без відповіді та задоволення. Згідно зі ст.ст. 14,526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання),які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону,договору,а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається. Оскільки відповідач порушив умови Договору,вартість наданих послуг в період з серпня 2006р. по листопад 2007р. на загальну суму 26270,90 грн. не сплатив,ніяких заперечень по суті позовних вимог не надав,тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 26270,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати по сплаті держмита в сумі 262,71 грн.,витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та 34 грн. витрат на отримання довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зайве сплачене позивачем державне мито в розмірі 29,00 грн. на підставі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" підлягає поверненню з державного бюджету України на користь позивача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33,49,75,82-85 ГПК України,суд,- позов задовольнив повністю.
закрыть

Бесплатная консультация

Если Вам нужна бесплатная консультация юриста,заполните заявку ниже.
Оставьте email и телефон,чтобы мы могли Вам ответить.
Опишите Вашу проблему
Отправить заявку
Бесплатная консультация
АДВОКАТСКАЯ КОМПАНИЯ УКРАИНЫ «ГОНЧАРОВ И ПАРТНЕРЫ». Юридическая помощь в Киеве. Бесплатные информационные материалы. Сopyright © 2004-2014