+Добавить недвижимость
»Законы и нормативные акты
»Шаблоны договоров
»Юридические статьи
»ОВИР
Недвижимость Киева и Киевской области

ПАРТНЕРЫ
Адвокатское и риелторское объединение УкраиныСтраховка киев дешево,ГО Каско,Все виды страхования Advicecorp - Адвокатское объединение
Сопровождение сделок покупки продажи,риелторы,юрист по недвижимости

РАЗВОДЫ ГОРОДА КИЕВА. ПРАКТИКА СЕМЕЙНЫХ СПОРОВ НА ТЕРИТОРИИ УКРАИНЫ.

1.29 грудня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого - судді Стрижеуса А.М. Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом,в якому просить шлюб з відповідачем ОСОБА_2 розірвати. Свої вимоги позивач мотивує тим,що подружнє життя з відповідачем не склалося,спільне проживання та збереження сім'ї неможливе. У них різні погляди на життя,різні інтереси,між ними постійно виникають конфлікти та сварки на грунті побутових питань. Вважає,що збереження сім'ї є неможливим. В судовому засіданні позивач підтримала. Відповідач в судовому засіданні позов визнав. За таких обставин,за згодою сторін,суд вважає за можливе постановити рішення суду при попередньому розгляді справи відповідно до ст. 130 ЦПК України. Вислухавши пояснення позивача,відповідача,дослідивши матеріали справи,суд вважає,що позов підлягає задоволенню,виходячи з наступного. Сторони шлюб зареєстрували 03 квітня 2003 року Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження Судом встановлено,що сторони фактично з літа 2007 року не ведуть спільного господарства,не підтримують подружніх відносин,не мають спільного бюджету. Відповідно до ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно з вимогами ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до ст.112 СК України суд зясовує фактичні взаємини подружжя,дійсні причини позову про розірвання шлюбу,бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,якщо буде встановлено,що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,інтересам їхніх дітей,що мають істотне значення. За таких обставин суд вважає,що збереження сім'ї є неможливим,оскільки її існування носить формальний характер протягом тривалого часу і позов підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.104,105,112 СК України,ст.ст. 10,209,212,213,214,215 ЦПК України,суд - вирішив:Шлюб,зареєстрований 03 квітня 2003 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва,актовий запис № НОМЕР_1,між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження - розірвати.
2.Суддя:27 серпня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді Бартащук Л.П. Розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,встановив:позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,мотивуючи свої вимоги тим,що відповідач зловживав спиртними напоями,підіймав руку на неї та родичів,неодноразово створював конфлікти в присутності малолітнього сина. З 2006 року подружжя спільно не проживає,втрачено почуття любові один до одного,шлюбні стосунки відсутні,спільне господарство не ведеться і на сьогоднішній день шлюб має суто формальний характер. В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та просила його задовольнити. Відповідач позов визнав повністю з підстав наведених вище та просив його задовольнити.
Суд,вислухавши позивача,відповідача,дослідивши матеріали справи,приходить до висновку,що позов підлягає задоволенню повністю,виходячи з наступного. Судом встановлено,що сторони перебувають у шлюбі з 24.12.2005 року,зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області,актовий запис НОМЕР_1 Від цього шлюбу у сторін є дитина - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Спільне життя між сторонами не склалося,оскільки,як вбачається з пояснень позивачки,відповідач зловживав спиртними напоями,підіймав руку на неї та родичів,неодноразово створював конфлікти в присутності малолітнього сина. З 2006 року подружжя спільно не проживає,втрачено почуття любові один до одного,шлюбні стосунки відсутні,спільне господарство не ведеться і на сьогоднішній день шлюб має суто формальний характер. За таких обставин суд дійшов висновку про те,що сім'я сторін розпалась остаточно та поновлена бути не може,оскільки подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам та інтересам їхньої дитини. Відповідно до ч. 3,4 ст. 130 ЦПК України,для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:чи не відмовляється позивач від позову,чи визнає позов відповідач,чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Ухвалення в попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку,встановленому ст. ст. 174,175 ЦПК України. Згідно зі ст. 174 ЦПК України,відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду,зробивши усну заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,якщо буде встановлено,що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,інтересам їхніх дітей,що мають істотне значення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,79,130,174,208,209,212,213 ЦПК України та ст.ст. 110,112 СК України,суд,- позов задовольнив.
3.20 серпня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бартащук Л.П. Розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,встанов:позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2,укладеного Лівобережним міжрайонним управлінням реєстрації шлюбів у м. Києві,актовий запис НОМЕР_1 з огляду на те,що шлюбні відносини,сумісне проживання та ведення домашнього господарства припинені ще з 2001 року,подальше збереження шлюбу та подальше проживання як подружжя неможливе. В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та просила його задовольнити. Відповідач позов визнав повністю з підстав наведених вище та просив його задовольнити. Суд,вислухавши позивача,відповідача,що надали пояснення в попередньому судовому засіданні,дослідивши матеріали справи,приходить до висновку,що позов підлягає задоволенню повністю,виходячи з наступного.
Судом встановлено,що сторони перебувають у шлюбі з 12 червня 1993 року. Від цього шлюбу у сторін є діти - син ОСОБА_3 - 1994 року народження,донька ОСОБА_4 - 1998 року народження. Спільне життя між сторонами не склалося,шлюбні відносини,сумісне проживання та ведення домашнього господарства припинені ще з 2001 року,подальше збереження шлюбу та подальше проживання як подружжя неможливе,у кожного з членів подружжя свої сім'ї. За таких обставин суд вважає,що сім'я сторін розпалась остаточно та поновлена бути не може,оскільки подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Відповідно до ч. 3,4 ст. 130 ЦПК України,для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:чи не відмовляється позивач від позову,чи визнає позов відповідач,чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Ухвалення в попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку,встановленому ст.ст. 174,175 ЦПК України. Згідно зі ст. 174 ЦПК України,відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду,зробивши усну заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд,за наявності для того законних підстав,ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,якщо буде встановлено,що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,інтересам їхніх дітей,що мають істотне значення. Керуючись ст. 110,112 СК України,ст.ст. 130,174,209,218 ЦПК України,суд,- вирішив позов задовольнити.
4.20 серпня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді - Бартащук Л.П. розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,встановив:позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2,укладеного Лівобережним міжрайонним управлінням реєстрації шлюбів у м. Києві,актовий запис НОМЕР_1 з огляду на те,що шлюбні відносини,сумісне проживання та ведення домашнього господарства припинені ще з 2001 року,подальше збереження шлюбу та подальше проживання як подружжя неможливе. В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та просила його задовольнити. Відповідач позов визнав повністю з підстав наведених вище та просив його задовольнити. Суд,вислухавши позивача,відповідача,що надали пояснення в попередньому судовому засіданні,дослідивши матеріали справи,приходить до висновку,що позов підлягає задоволенню повністю,виходячи з наступного.
Судом встановлено,що сторони перебувають у шлюбі з 12 червня 1993 року. Від цього шлюбу у сторін є діти - син ОСОБА_3 - 1994 року народження,донька ОСОБА_4 - 1998 року народження. Спільне життя між сторонами не склалося,шлюбні відносини,сумісне проживання та ведення домашнього господарства припинені ще з 2001 року,подальше збереження шлюбу та подальше проживання як подружжя неможливе,у кожного з членів подружжя свої сім'ї. За таких обставин суд вважає,що сім'я сторін розпалась остаточно та поновлена бути не може,оскільки подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 130 ЦПК України,для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:чи не відмовляється позивач від позову,чи визнає позов відповідач,чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Ухвалення в попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку,встановленому ст.ст. 174,175 ЦПК України. Згідно зі ст. 174 ЦПК України,відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду,зробивши усну заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд,за наявності для того законних підстав,ухвалює рішення про задоволення позову. Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,якщо буде встановлено,що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,інтересам їхніх дітей,що мають істотне значення. Керуючись ст. 110,112 СК України,ст.ст. 130,174,209,218 ЦПК України,суд,- вирішив:позов задовольнити.
АЛІМЕНТИ 1.17 вересня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді Гончарука В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-встановив:Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів посилаючись на те,що вона з березня 1995 року по теперішній час перебуває в шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Оскільки відповідач матеріальної допомоги для виховання дочки не надає,просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 зі всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. В судове засідання з'явились представник позивача,яка підтримала позов в повному обсязі та просила його задовільнити та відповідач,який позов визнав в повному обсязі. Суд,вислухавши думку сторін,дослідивши матеріали справи приходить до висновку,що даний позов підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи,шлюб укладено 25.03.1995 року,від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,Згідно ст. 180 СК України,батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На підставі викладеного,керуючись ст. 10,57,60,88,213,215,218 ЦПК України,ст. 180-184 СК України,суд,- вирішив:Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
2. 17 вересня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді Гончарука В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.:Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів посилаючись на те,що вона з березня 1995 року по теперішній час перебуває в шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.Оскільки відповідач матеріальної допомоги для виховання дочки не надає,просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 зі всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. В судове засідання з'явились представник позивача,яка підтримала позов в повному обсязі та просила його задовільнити та відповідач,який позов визнав в повному обсязі. Суд,вислухавши думку сторін,дослідивши матеріали справи приходить до висновку,що даний позов підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи,шлюб укладено 25.03.1995 року,від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,Згідно ст. 180 СК України,батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На підставі викладеного,керуючись ст. 10,57,60,88,213,215,218 ЦПК України,ст. 180-184 СК України,суд,-вирішив:позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
3. 17 вересня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді Стрижеус А.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- ОСОБА_1 звернулася з позовом,в якому просить стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження в розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Свої позовні вимоги мотивує тим,що відповідач не проживає з ними однією сімєю,матеріальної допомоги добровільно не надає. Сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають з нею і знаходяться на її утриманні. Позивач в судовому засіданні позов підтримала. Відповідач в судовому засідання позов визнав,проти стягнення аліментів не заперечував. Суд,вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи,приходить до наступного. Судом встановлено,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 липня 2008 року розірвали шлюб від якого вони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. В судовому засіданні встановлено,що син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою:АДРЕСА_1. Як пояснили в судовому засіданні сторони,відповідач не проживає разом з сімєю,матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України,за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері,батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст.183 Сімейного кодексу України,частка заробітку (доходу) матері,батька,яка буде стягуватися як аліменти на дитину,визначається судом. Аналізуючи наведене,суд приходить до висновку,що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню. 4. 17 вересня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді Стрижеус А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом:ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- ОСОБА_1 звернулася з позовом,в якому просить стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження в розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Свої позовні вимоги мотивує тим,що відповідач не проживає з ними однією сімєю,матеріальної допомоги добровільно не надає. Сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають з нею і знаходяться на її утриманні. Позивач в судовому засіданні позов підтримала. Відповідач в судовому засідання позов визнав,проти стягнення аліментів не заперечував. Суд,вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи,приходить до наступного. Судом встановлено,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 липня 2008 року розірвали шлюб,від якого вони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. В судовому засіданні встановлено,що син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою:АДРЕСА_1 . 56. Як пояснили в судовому засіданні сторони,відповідач не проживає разом з сімєю,матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України,за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері,батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст.183 Сімейного кодексу України,частка заробітку (доходу) матері,батька,яка буде стягуватися як аліменти на дитину,визначається судом.Аналізуючи наведене,суд приходить до висновку,що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню .
ПОДІЛ МАЙНА 1.22 вересня 2011 року Святошинський районний суд м.Києва в складі головуючого судді Л.М. Лук'яненко розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києва цивільну справу за позовом правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,3- і особи:ОСОБА_6,ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності та вилучення даної квартири з майна,що є спільною власністю подружжя - Встановив:ОСОБА_1 22.09.2005р . звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ квартири АДРЕСА_1 в м. Києві,як спільно нажите майно подружжя посилаючись на ті обставини,що 16.03.1990 року уклав шлюб з відповідачкою,під час шлюбу придбали 07.07.1998 року квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Під час слухання справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд розділити майно подружжя,а саме АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на дану квартиру,а за відповідачем визнати право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2,легковий автомобіль MAZDA - 626 д/н № НОМЕР_1 1988 року випуску (№ двигуна FE НОМЕР_2,№ кузова JMZGD НОМЕР_3,колір сірий,техпаспорт КХС НОМЕР_4 виданий на ОСОБА_1) и гараж АДРЕСА_3 Київськой області .В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив,що ОСОБА_1 та відповідач уклали шлюб 16.03.1990р,шлюб було розірвано 25.06.2005 р. рішенням Іллічевського районного суду м.Маріуполя . Про те,рішення суду було скасоване і справа направлена на новий розгляд,та шлюб було розірвано на підставі рішення Іллічевського районного суду м.Маріуполя від 11.05.2006 р. Під час шлюбу між подружжям була придбана 02.02.1996р,квартира АДРЕСА_2 за гроші,які взяли в борг у знайомих,які були повернуті при сприянні дітей ОСОБА_1 Крім того під час шлюбу за гроші,які були отримані від продажу 05.06.1998г. трьохкімнатної квартири АДРЕСА_4,яка була сумісною власністю подружжя,була придбана АДРЕСА_1. Під час шлюбу за сумісні кошти було придбано 09.06.1998р . легковий автомобіль MAZDA 626 та побудовано 24.12.1998г. гараж по АДРЕСА_3. Представник відповідача ОСОБА_3 з позовом не згодний та подав зустрічну позовну заяву,в якій просив за ОСОБА_3 визнати право особистої приватної власності та вилучити дану квартиру за адресою АДРЕСА_1 з майна,що є спільною власністю подружжя,пояснивши що дійсно квартира була придбана під час шлюбу на її ім'я,про те за її особисті кошти,отримані 09.11.1995 року від продажу квартири АДРЕСА_5 .
Право власності на дану квартиру належило їй до укладення шлюбу з ОСОБА_1 і тому вона має право на визнання за нею права особистої власності на цю квартиру . Під час слухання справи було встановлено,що ОСОБА_3 15.08.2005 року продала спірну квартиру ОСОБА_4,а 05.09.2005 року ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_5,тому судом було залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_4,та ОСОБА_5 та в якості третіх осіб нотаріусів,які посвідчували дані договори купівлі -продажу - ОСОБА_6,ОСОБА_7 Враховуючи викладені обставини справи позивачем були подані уточнені позовні вимоги,а саме просив визнати недійсними договори купівлі -продажу,укладені 15.08.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,та договір купівлі -продажу від 05.09.2005 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,а також розділити спільне майно подружжя,визнавши за відповідаче право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2,право власності на легковий автомобіль MAZDA - 626 д/н № НОМЕР_1 1988 року випуску (№ двигун FE НОМЕР_2 № кузова JMZGD НОМЕР_3,колір сірий,техпаспорт КХС НОМЕР_4 виданий на ОСОБА_1) та право власності на гараж АДРЕСА_3 Київської обл.,а на користь позивача визнати право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився,про день слухання справи повідомлений належним чином у відповідності до Конвенції про вручення за кордоном судових документів . Відповідачу були направлені пакет документів до Польщі та провадження по справі було зупинено на дев'ять місяців,надійшла відповідь про вручення документів . Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась,про день слухання справи була повідомлена належним чином у відповідності до Мінської Конвенції,направлено по місцю проживання в Російську Федерацію Смоленську обл. документи про вручення та виклику до суду через дев'ять місяців . Згодом в судове засідання з'явився представник ОСОБА_5 -по нотаріально посвідченому дорученню ОСОБА_9,який оскаржив ухвалу Святошинського районного суду м.Києва до апеляційного суду м.Києва,після цього в судове засідання не з'являвся,про день слухання справи повідомлявся належним чином . 3- і особи приватні нотаріуси ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судові засідання не з'явились,про день слухання справи повідомлені належним,просять слухати справу у їх відсутність з позовом згодні,надіслали суду письмові пояснення та копії справ купівлі -продажу квартири . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер копія свідоцтва про смерть серія 1-НО № НОМЕР_5 от 24.11.2008 р.. В якості правонаступника позивача було притягнуто сина позивача - ОСОБА_2,який позов підтримав та пояснив,що він надавав матеріальну допомогу своєму батьку,на теперішній час в АДРЕСА_1 постійно проживає син ОСОБА_3 ОСОБА_10. Вивчивши матеріали справи,допитавши учасників процесу,свідків суд вважає встановленими слідуючі обставини справи . 16.03.1990 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 .
Під час шлюбу подружжям було придбано 02.02.1996 року чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Було придбано 09.06.1998 року легковий автомобіль MAZDA - 626 д/н № НОМЕР_1 1988 року випуску (№ двигуна FE НОМЕР_2,№ кузова JMZGD НОМЕР_3,колір сірий,техпаспорт КХС НОМЕР_4 виданий на ОСОБА_1 (а.с. 100,101 том 1 ) .Подружжя також придбало гараж АДРЕСА_3 Київськой області,про що свідчить свідоцтво про право власності від 24.12.1998 року . 05.06.1998 року подружжя продало квартиру трьохкімнатну за адресою АДРЕСА_4 та придбало за кошти від продажу 07.07.1998 року квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Шлюб між сторонами було розірвано 25.06.2005г. рішенням Іллічевського районного суду м.Маріуполя . Про те дане рішення суду було скасоване і справа направлена на новий розгляд,та шлюб було розірвано на підставі рішення Іллічевського районного суду м.Маріуполя від 11.05.2006г. ..
Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_3 15.08.2005 року продала спірну квартиру в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 громадянину Польщі без згоди ОСОБА_1,а через двадцять одини день - 05.09.2005 року ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_5 . Квартира за адресою АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу,а тому ОСОБА_1 належила ? її частини . У відповідності до ст.65 СК України,дружина,чоловік розпоряджаються майном,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,за взаємною згодою . Дружина,чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого,що уладений другим з подружжя без її,його згоди,якщо цей договір виходить за межі побутового . Для укладення одним із подружжя договорів,які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації,а також договорів стосовно цінного майна,згода другого з подружжя має бути подана письмово . Згода на укладення договору,який потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації,має бути нотаріально посвідчена . ОСОБА_3 уклала договір купівлі -продажу АДРЕСА_1 15.08.2005 року без згоди чоловіка . А тому згідно ст.ст. 203,236 ЦК України суд вважає,що договір купівлі -продажу квартири укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 15.08.2005 року слід визнати недійсним . Що стосується договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 05.09.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,то у відповідності до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих,що пов'язані з його недійсністю . А тому ОСОБА_4 помилково уклав договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 05.09.2005 року з ОСОБА_5,а тому на підставі ст.229 ЦК України якщо особа,яка вчинила правочин,помилилася щодо обставин,які мають істотне значення,такий правочин млже бути визнаний судом недійсним,тому суд вважає,що договір купівлі -продажу квартири від 05.09.2005 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід визнати недійсним .
Суд вважає,що ОСОБА_3 своїми діями,а саме укладаннями договорів купівлі - продажу квартири б.56 кв.182 по вул..Зодчих в м.Києві намагалась ускладнити поділ майна подружжя,про що свідчить її зустрічна позовна заява про визнання особистої приватної власності та вилучення квартири з майна,що є спільною власністю подружжя,крім того договір купівлі -продажу укладений -15.08.2005 року,а наступний 05.09.2005 року,через двадцять один день,окрім цього відповідач до теперішнього часу зареєстрована в АДРЕСА_1,та не надала в житлові органи договори купівлі продажу від 15.08.2005 року та 05.09.2005 року,в довідці по Ф 3 Філії № 805 вона зареєстрована на підставі договору купівлі -продажу квартири від 15.07.1998 року,як власник квартири . ОСОБА_5 є двоюрідною сестрою ОСОБА_12 У відповідності до ст.234 ЦК України фіктивними є правочин,який вчинено без наміру створення правових наслідків,які обумовлюється цим правочином . Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду,що в квартирі АДРЕСА_1 не проживає,а проживає разом з цивільною дружиною в квартирі АДРЕСА_2 разом з матір'ю - ОСОБА_3 ОСОБА_10 також пояснив,що квартира АДРЕСА_1 була придбана його матір'ю за гроші отримані 09.11.1995 р. від продажу квартири АДРЕСА_5,які він надав своїй матері для придбання квартири по вул. Зодчитх в м.Києві . Квартира купувалась для нього,але на ім.'я матері,так як він знаходився в процесі розлучення з дружиною і для того,щоб майно не стало сумісною власністю подружжя і не підлягало поділу уклали договір купівлі продажу квартири на ім'я його матері . Суд критично відноситься до показів даного свідка,оскільки він є рідним сином відповідача та зацікавлений в вирішенні справи на користь матері . Суд критично відноситься до стверджень відповідача ОСОБА_3,що АДРЕСА_1 придбана за гроші,які є особистою власністю,оскільки згідно ст .57 СК України особистою приватною власністю дружини,чоловіка є майно,набуте нею,ним за час шлюбу,але за кошти,які належали їй,йому особисто,а відповідачем не доведено факт придбання квартири саме за гроші від продажу квартири в м.Тамбові 09.11.1995 року,яка належала їй до шлюбу з позивачем,а не придбання квартири по АДРЕСА_1 07.07.1998 року за гроші отримані від продажу квартири разом з відповідачем 05.06.1998 року в АДРЕСА_4 . Доводи,що квартира придбана за її кошти не знайшла підтвердження в судовому засіданні,суд їх вважає безпідставними та недоведеними .
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу . По справі була проведена товарознавча експертиза,згідно якої вартість квартири АДРЕСА_1 складає 514 594 грн. 00 коп.,вартість квартири АДРЕСА_2 складає 495 806 грн. 00 коп.,вартість гаража АДРЕСА_3 составляет 22 700 грн. 00 коп. ОСОБА_1 помер копія свідоцтва про смерть серія 1-НО № НОМЕР_5 від 24.11.2008р . Провадження по справі було зупинено до вступу по справі правонаступників. У відповідності до спадкової справи (а.с. 142-149 том 2 ) ОСОБА_2 звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини . Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 05.10.2009 року було залучено правонаступника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 . Згідно ст.60 СК України майно,набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку . По справі була проведена товарознавча експертиза (а.с. 187-190 т.1),згідно якої вартість квартири АДРЕСА_1 складає 514 594 грн. 00 коп.,вартість квартири АДРЕСА_2 складає 495 806 грн. 00 коп.,вартість гаража АДРЕСА_3 складає 22 700 грн. 00 коп. Вартість квартири 182 по вул. Зодчих в м. Києві (514 594 грн),право власності яке прсив визнати за собою позивач меншої вартості ніж майно,яке отримає відповідач в порядку розділу суміного майна подружжя,а саме за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 Київської обл. (495 806 грн.) та гаража АДРЕСА_3 (22 700 грн.). Загальна сума складає 518 506 грн. Крім цього позивач ОСОБА_1 просив визнати право власності на автомобіль за ОСОБА_3,тому часка в майні відповідча ще збільшується .
У відповідності до ст.368 ч.3 ЦК України,майно,набуте подружжям за час шлюбу,є їхньою спільною сумісною власністю,якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає,що відповідач по справі навмисно затягувала розгляд справи,перешкоджали суду в постановленні рішення суду .Дослідивши матеріали справи в їх сукупності,суд важає,що позов основний підлягає задоволенню,а в зустрічному слід відмовити .
Згідно ст.1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її,ОСОБА_1 має право на майно,на яке мав право його батько -ОСОБА_1 Керуючись ст.ст. 57,60,63,65,68,69,70,71 СК України,ст.203,213,216,234,236 368 ЦК України ст.ст. 57-60,209,212,213,215,218,223 ЦПК України,- суд-вирішивпозов правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,3- і особи:ОСОБА_6,ОСОБА_7 про поділ майна подружжя - задовольнити . Визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1,укладений 15.08.2005 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4,зареєстрований в реєстрі за № 1з.
Визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в г. Києві,укладений 05.09.2005 р. укладений у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 між ОСОБА_4 и ОСОБА_5,зареєстрований в реєстрі за № 4035. Розділити спільне майно подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_3 право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2,право власності на легковий автомобіль MAZDA - 626 д/н № НОМЕР_1 1988 року випуску (№ двигун FE НОМЕР_2 № кузова JMZGD НОМЕР_3,колір сірий,техпаспорт КХС НОМЕР_4 виданий на ОСОБА_1) та право власності на гараж АДРЕСА_3 Київської обл.,а на користь правонаступника позивача -ОСОБА_2 визнати право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності та вилучення даної квартири з майна,що є спільною власністю подружжя - відмовити .
2. 17 серпня 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:головуючого судді Новак А.В.,при секретарях Кухарської Н.А.,Миколайчук Т.С.,Лознюк О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,- встановив:позивач за певісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Збільшивши та уточнивши свої вимоги мотивувала їх тим,що 27 серпня 1981 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. 19 березня 2008 року відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва шлюб між ними було розірвано. За час перебування у шлюбі ними було набуто у власність майно,а саме:? частини АДРЕСА_1,земельна ділянка роташована у АДРЕСА_2,житловий будинок загальною площею 798 квадратних метра та господарські споруди,що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2,майно ТОВ "Парадіз",яке складається з автомобілів "Мерседес308D",НОМЕР_8,"МАЗ 5337",д.н.з. НОМЕР_9 "КАМАЗ 53213",д.н.з. НОМЕР_10,"Камаз 5511",д.н.з. НОМЕР_4,"КАМАЗ 5329",д.н.з. НОМЕР_5,"КАМАЗ 5511",д.н.з. НОМЕР_6,"КАМАЗ 5511",д.н.з. НОМЕР_7,нежилу будівлю цеху тіста роташовану по АДРЕСА_3 автомобіль "ВАЗ-2109",д.н.з. НОМЕР_11.
Оскільки вказане майно є придбаним у шлюбі за спільні кошти,позивачка просить суд ухвалити рішення,яким визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного майна.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник підтримали позовні вимоги та просила суд ухвалити рішення,яким визнати за ОСОБА_1 право власності в розмірі 1/2 частину на вказане майно.
В свою чергу ОСОБА_2,визнавши позовні вимоги частково,звернувся до суду з зустрічним позовом та просив суд ухвалити рішення,яким визнати об'єктами спільної власності подружжя будівлю "Літ. Б"та будівлю "Літ. А",майнового комплексу,що знаходиться по АДРЕСА_4
В судовому засіданні,позивач за заустрічним позовом та його представник просили суд задовольнити вимоги зустрічного позову та не заперечували проти часткового задоволення вимог первісного позову. Зокрема вважали,що майно у виді земельної ділянки роташована у АДРЕСА_2,житловий будинок загальною площею 798 квадратних метра та господарські споруди,що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2,майно ТОВ "Парадіз" на яке посилається ОСОБА_1,нежила будівля цеху тіста роташовану по АДРЕСА_3 - не підлягають розподілу,оскільки не є майном набути подружжям у шлюбі.
Заслухавши представників сторін,дослідивши і проаналізувавши докази,які містяться в матеріалах справи,суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень,дійшов наступних висновків.
Зматеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 27.08.1981 року по 19.03.2008 року.Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України,майно набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини(навчання,ведення домашнього господарства,догляд за дітьми,хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України,вважається,що кожна річ,набута за час шлюбу,крім речей індивідуального користування,є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Суд вважає доведеним факт придбання в період шлюбу наступного майна,а саме:? частини АДРЕСА_1(відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за № 6579 від 18.02.2008р.),земельна ділянка роташована у АДРЕСА_2(відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.1999р.),нежилу будівлю цеху тіста роташовану по АДРЕСА_3 (відповідно до договору купівлі-продажу від 29.12.2003р. посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3.),автомобіль "ВАЗ-2109",д.н.з. НОМЕР_11(відповідно до довідки управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м. Києві за № 10/1273 від 09.04.2008р.),будівлю "Літ. Б",майнового комплексу,що знаходиться поАДРЕСА_4(відповідно до договору купівлі-продажу нежилої будівлі з рострочкою платежу від 12.05.2004р. посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4),а тому останні є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України,у разі поділу майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Визнаючи об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та вирішуючи питання про поділ між сторонами спору земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_2 суд керується правилами ч. 5 ст. 61 Сімейного кодексу України,відповідно до якої об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло,набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду,та земельна ділянка,набута внаслідок безоплатної передачи її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності,у тому числі приватизації.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні в задоволенні позовних вимог,щодо поділу будинку розташованого по АДРЕСА_2 в місті Києві,суд виходить з того,що даний об'єкт нерухомості не введений у експлуатацію,тобто незакінчений будівництвом будинок.
Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок",суди мають враховувати,що право власності на жилий будинок,збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію,виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.
З матеріалів висновку № 414/415/416 судової будівельно-технічної експертизи від 04 квітня 2011 року вбачається,що встановити варіанти поділу спірного житлового будинку відповідно ідеальних часток ? та ?,без проведення робіт спрямованих на заміну геометричних розмірів,функціонального призначення,заміни окремих конструкцій та їх елементів,зміни основних техніко-економічних показників будинку не вбачається можливим.
Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок"при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін,а іншій присудити грошову компенсацію.
В конкретному випадку суд позбавлений можливості вирішити питання про визнання права власності за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку,оскільки позивачем за первісним позовом не заявлялось таких позовних вимог,а тому суд враховуючи правила статті 11 ЦПК України дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимоги в цій частині.
Вирішуючи позов в частині розподілу майна,що належить ТОВ "Парадіз",учасником якого був ОСОБА_2,суд дійшов наступних висновків.:Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"розяснено,що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" встановлено,що власником майна,переданого йому засновниками і учасниками,є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи зі змісту частин 2,3 ст. 61 СК якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя,в інтересах сім'ї,той із подружжя,хто не є учасником товариства,має право на поділ одержаних доходів.
У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Відповідно до положень статей 57,61 СК,ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи -підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,а тому з врахуванням вказаних положень Закону,суд вважає,що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна -автомобілів "Мерседес308D",НОМЕР_8,"МАЗ 5337",д.н.з. НОМЕР_9 "КАМАЗ 53213",д.н.з. НОМЕР_10,"Камаз 5511",д.н.з. НОМЕР_4,"КАМАЗ 5329",д.н.з. НОМЕР_5,"КАМАЗ 5511",д.н.з. НОМЕР_6,"КАМАЗ 5511",д.н.з. НОМЕР_7,що належать ТОВ "Парадіз"не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації належного ОСОБА_2 автомобіля "ВАЗ-2109",д.н.з. НОМЕР_11,суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні такої вимоги,оскільки в ході розгляду,сторонами не було надано доказів на підтвердження продажу вказаного автомобіля та не наведено доказів на підтвердження його реальної вартості,а тому суд вважає таку вимогу недоведеною.
В той же час,частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1,суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2,зокрема на погляд суду,останнім не доведено факту того,що будівля "Літ. А",майнового комплексу,що знаходиться по АДРЕСА_4 є майном подружжя набутим у шлюбі.
З договору купівлі-продажу нежилої будівлі з розстрочкою платежу від 12.05.2004 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 КМНО вбачається,що власником будівлі "Літ. А",майнового комплексу,що знаходиться по АДРЕСА_4 є ОСОБА_5,яка придбале зазначене майно у ТзОВ "ПРОЛІС-М".
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених статтею 61 ЦПК України.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин,на які посилались сторони,як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених доказами,дослідженими в судовому засіданні,оцінивши їх належність,допустимість,достовірність,а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності,встановивши правовідносини,які випливають із встановлених обставин та правові норми,які підлягають застосуванню до цих правовідносин,суд дійшов висновку про необхідність задоволення первісного та зустрічного позову частково.
Керуючись ст.ст. 10,11,15,58,60,88,208-209,212-215,223,294-296 ЦПК України,суд,- вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - адовольнити частково .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0.0798 гектарів,розташованої у АДРЕСА_2,кадастровий номер 79319046.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежилої будівлі цеху тіста (в літері А) загальною площею 187.60 квадратних метра,розташовану за адресою:АДРЕСА_3
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину нежилої будівлі (літера Б),загальною площею 54.9 квадратних метра,майнового комплексу,що знаходиться за адресою:АДРЕСА_4
Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0.0798 гектарів,розташованої у АДРЕСА_2,кадастровий номер 79319046.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину нежилої будівлі цеху тіста (в літері А) загальною площею 187.60 квадратних метра,розташовану за адресою:АДРЕСА_3
Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину нежилої будівлі (літера Б),загальною площею 54.9 квадратних метра,майнового комплексу,що знаходиться за адресою:АДРЕСА_4
В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом та зустрічним позовом відмовити.
3. "25" березня 2011 р.Святошинський районний суд м.Києва в складі судді Лук"яненко Л.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,- встановив:
Рішенням Святошинського райсуду м.Києва від 15.03.2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та позов задоволено та розділено спільне майно подружжя у вигляді земельної ділянки за № НОМЕР_1 площею 0.0560 га,яка розташована за адресою АДРЕСА_1,виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині земельної ділянки та визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки,яка розташована за адресою АДРЕСА_1 по 0.028 га.(280 кв.м.)
Виділити ОСОБА_1 в натурі ? частину земельної ділянки за №НОМЕР_1 площею 280 кв.м.,що має форму чотирикутника із сторонами 7.645,;36,65 м.;7,7645.;36.65м.,що знаходиться зліва від лінії розподілу ділянок з точки "А" в точку "Б" на плані земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:670:0223 згідно варіанту № 1 (додаток до висновку № 8467 висновку № 8467 судової будівельно- технічної експертизи від 27.12.2006 року )
Виділити ОСОБА_2 в натурі ? частину земельної ділянки за №НОМЕР_1 площею 280 кв.м.,що має форму чотирикутника із сторонами 7.645,;36,65 м.;7,7645.;36.65м.,що знаходиться з права від лінії розподілу ділянок з точки "А" в точку "Б" на плані земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:670:0223. згідно варіанту № 1 (додаток до висновку № 8467 висновку № 8467 судової будівельно- технічної експертизи від 27.12.2006 року )
Та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати,а саме сплачений судовий збір в розмірі 1 250 грн. та витрати на інформайійно - технічне забезпечення в розмірі 30 грн.
Після винесення рішення,судом встановлено,що не вирішені всі питання про судові витрати,а саме не вирішено питання про стягнення витрат по сплаті витрат на проведення будівельно -технічного експертизи,частково не повернутий судовий збір,та витрати на правову допомогу.
В судове засідання з'явився позивач та представник позивача,які просять ухвалити додаткове рішення з приводу не вирішеного розподілу судових витрат . Відповідачі не з'явились .
Враховуючи зазначене,суд вважає за необхідне ухвалити додаткового рішення,а саме стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрати на проведення будівельно -технічного експертизи в розмірі 1 203 грн. (копія квитанції в матеріалах справи,судового збору в розмірі 94 грн. 92 коп.,та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. ( в матеріалах справи квитанція до прибуткового касового ордеру,правова допомога надавалась позивачу адвокатом на протязі 2006- 2008 року,були проведені численні судові засідання з його участю . Що стосується стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 366 грн.,надавши суду квитанцію на та договір про надання юридичних послуг від 02.04.2010 року,то суд вважає,що з квітня 2010 року по грудень 2010 року провадження по справі було зупинено,доказів надання юридичної допомоги по даній справі в цей період не надано,після відновлення провадження по справі,представник позивача був присутнім в судовому засіданні (згідно журналу судового засідання ) 1год .30 хвилин,тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню у сумі,яка відповідає граничному розміру компенсації витрат на правову допомогу,встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат,пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави".
Відповідно до додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590,граничні розміри компенсації витрат,пов'язаних з правовою допомогою стороні,на користь якої ухвалено судове рішення,якщо компенсація сплачується іншою стороною,не перевищує суму,що обчислюється виходячи з того,що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Враховуючи те,що 40 % від розміру мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення становить 376грн.40 коп. (згідно Закону України від 23.12.2010 року . № 8857-VI - 941,00 грн. х 40 %=376,40 грн.),кількість годин витрачених на надання правової допомоги ОСОБА_1 згідно інформації 1 год. 30 хв.,позовні вимоги задоволені,то суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість правової допомоги (376,40х 1 год. 30 хв.=564 грн. 60 коп. ).
На підставі вищезазначеного,керуючись ст.ст. 57-60,209,220 212,213,215,220,223 ЦПК України,суд,-вирішив:Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення будівельно -технічного експертизи в розмірі 1 203 грн.,судовий збір в розмірі 94 грн. 98 коп .,витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.+564 грн.60 коп.=3 064 грн. 60 коп.,а всього 4 362 грн. 52 коп.
закрыть

Бесплатная консультация

Если Вам нужна бесплатная консультация юриста,заполните заявку ниже.
Оставьте email и телефон,чтобы мы могли Вам ответить.
Опишите Вашу проблему
Отправить заявку
Бесплатная консультация
АДВОКАТСКАЯ КОМПАНИЯ УКРАИНЫ «ГОНЧАРОВ И ПАРТНЕРЫ». Юридическая помощь в Киеве. Бесплатные информационные материалы. Сopyright © 2004-2014