+Добавить недвижимость
»Законы и нормативные акты
»Шаблоны договоров
»Юридические статьи
»ОВИР
Недвижимость Киева и Киевской области

ПАРТНЕРЫ
Адвокатское и риелторское объединение УкраиныСтраховка киев дешево,ГО Каско,Все виды страхования Advicecorp - Адвокатское объединение
Сопровождение сделок покупки продажи,риелторы,юрист по недвижимости

Спадкування за законом та за заповітом

Згідно Закону України „Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року нотаріуси та інші посадові особи,які вчиняють нотаріальні дії,посвідчують заповіти дієздатних громадян,складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі,яка вчиняє нотаріальні дії.

Посвідчення заповіту через представника,а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів,які підтверджують його право на майно,що заповідається.

У відповідності до ст. 57 цього ж Закону нотаріус,завідуючий державним нотаріальним архівом,посадова особа виконавчого комітету сільської,селищної,міської Ради народних депутатів при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту,а також при наявності нового заповіту,який скасовує чи змінює раніше складений заповіт,роблять про це відмітку на примірнику заповіту,що зберігається в державній нотаріальній конторі,у приватного нотаріуса,в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської,селищної,міської Ради народних депутатів,та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця,наявність заповіту,час і місце відкриття спадщини,склад спадкового майна. Державний нотаріус також перевіряє коло осіб,які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Згідно діючого Цивільного кодексу України спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце,коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом,ні за заповітом,або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини,або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини,майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця,а якщо воно невідоме,— місцезнаходження майна або його основної частини.

У відповідності до ст. 527 ЦКУ спадкоємцями можуть бути особи,що були живими на момент смерті спадкодавця,а також діти померлого,зачаті при його житті і народженні після його смерті.

У відповідності до ст. 528 ЦКУ не мають права стати спадкоємцями ні за законом,ні за заповітом особи,які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя.

Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей,у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини,а також батьки і повнолітні діти,що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця,якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є,в рівних частках,діти (у тому числі усиновлені),дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого,яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом,якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків,хто був би спадкоємцем;вони успадковують порівну в тій частці,яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Друга черга спадкоємців за законом. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини,а також в разі,коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування,успадковують у рівних частках:брати і сестри померлого,а також дід та бабка померлого як з боку батька,так і з боку матері (друга черга).

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи,що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги,яка закликається до спадкоємства.

Усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії,а також братів і сестер.

Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого,його інші кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його нащадків.

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом,які проживали спільно з спадкодавцем,незалежно від їх черги і спадкової частки,якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Згідно ст. 534 ЦКУ здійснюється спадкоємство за заповітом. Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим,що входять,так і тим,що не входять до кола спадкоємців за законом,а також державі або окремим державним,кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного,кількох або всіх спадкоємців за законом.

Ст. 535 ЦКУ захищає право на обов'язкову частку в спадщині. Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені),а також непрацездатні дружина,батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують,незалежно від змісту заповіту,не менше двох третин частки,яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна,що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Заповідач може на випадок,коли зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її,зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця).

Частина майна,що залишилась незаповіданою,розподіляється між спадкоємцями за законом.

До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом,яким інша частина майна була залишена за заповітом,якщо в заповіті не передбачено інше.

Заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів),які набувають права вимагати його виконання. Відказоодержувачами можуть бути особи як ті,що входять,так і ті,що не входять до числа спадкоємців за законом.

Спадкоємець,на якого покладено заповідачем виконання заповідального відказу,зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості спадкового майна,що перейшло до нього.

В разі смерті спадкоємця,на якого було покладено виконання заповідального відказу,або в разі неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на інших спадкоємців,які одержали його частку.

Заповідач може покласти на спадкоємця,до якого переходить жилий будинок,зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною.

Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право спадкоємства. В разі наступного переходу права власності на будинок або на відповідну частину будинку право довічного користування зберігає силу.

Заповідач може покласти на спадкоємця виконання яких-небудь дій,спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети.

У відповідності до ст. 541 ЦКУ заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення,підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади,хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт,за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи,яка посвідчує заповіти,прирівнювані до нотаріально посвідчених,заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини,з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа,на користь якої його зроблено.

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт,склавши новий заповіт.

Заповіт,складений пізніше,скасовує попередній заповіт повністю або в частині,в якій він йому суперечить.

Заповідач може скасувати або змінити заповіт,подавши про це заяву нотаріусу,завідуючому державним нотаріальним архівом,а в населених пунктах,де немає нотаріусів,- посадовій особі виконавчого комітету сільської,селищної,міської Ради народних депутатів,яка вчиняє нотаріальні дії.

Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому.

Якщо заповіт буде визнаний недійсним,то спадкоємець,який за цим заповітом був позбавлений спадщини,одержує право спадкувати на загальних підставах.

Виконання заповіту покладається на призначених у ньому спадкоємців. Заповідач може доручити виконання заповіту особі,зазначеній у заповіті,яка не є спадкоємцем (виконавцеві заповіту). В цьому разі вимагається згода виконавця,виконана в написі на самому заповіті або в окремій заяві,доданій до заповіту.

Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії,необхідні для виконання заповіту. Виконавець заповіту не одержує винагороди за свої дії по виконанню заповіту,але має право на відшкодування за рахунок спадщини необхідних витрат,понесених ним по охороні спадкового майна і по управлінню цим майном.

Після виконання заповіту виконавець заповіту зобов'язаний представити спадкоємцям за їх вимогою звіт.

Ст. 548 ЦКУ регулює прийняття спадщини. Для придбання спадщини необхідно,щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. В статті 549 ЦКУ зазначаються дії,що свідчать про прийняття спадщини. Визнається,що спадкоємець прийняв спадщину:— якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;— якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи,для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями,можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку,що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк,що залишився,менше трьох місяців,він продовжується до трьох місяців.

Строк для прийняття спадщини,може бути продовжений судом,якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців,які прийняли спадщину.

У цих випадках,якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави,спадкоємцеві,що пропустив зазначений строк,передається лише те з належного йому майна,яке збереглося в натурі,а також кошти,виручені від реалізації решти належного йому майна.

Якщо спадкоємець,закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом,помер після відкриття спадщини,не встигнувши її прийняти в установлений строк,право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку,що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк,що залишився,менше трьох місяців,він продовжується до трьох місяців.

Спадкоємець,який вступив у володіння і управління спадковим майном до з'явлення інших спадкоємців,не вправі розпоряджатися спадковим майном (продавати,заставляти та ін.),поки не мине шість місяців з дня відкриття спадщини або поки не буде одержано ним свідоцтво про право на спадщину.

До закінчення зазначеного строку або до одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець вправі робити за рахунок спадкового майна лише такі витрати:— на покриття витрат по догляду за спадкодавцем під час його хвороби,а також на його похорони;— на утримання осіб,які перебували на утриманні спадкодавця;— на задоволення претензій,що випливають з законодавства про працю,та інших претензій,прирівняних до них;— по охороні спадкового майна і по управлінню ним.

Згідно ст. 553 ЦКУ можлива відмова від спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити,що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців,закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом,а також на користь держави або окремих державних,кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається,що відмовився від спадщини також той спадкоємець,який не вчинив жодної з дій,що свідчать про прийняття спадщини.

В ст. 554 ЦК вказується на прирощення спадкових часток. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям,то частка спадщини,яка належала б спадкоємцеві,який відпав,переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Правила цієї статті не застосовуються до випадків,коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця,держави чи державної,кооперативної або іншої громадської організації або коли замість спадкоємця,який відпав,призначено іншого спадкоємця.

Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави:— якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі;— якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом,ні за заповітом;— якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;— якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу);— якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави,до держави переходить частка спадкового майна,належна цьому спадкоємцеві.

Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця,решта майна переходить до держави.

У випадках,передбачених цією статтею,авторське право,що входить до складу спадщини,або право на частку в авторській винагороді,що належало спадкоємцеві,який відмовився,припиняється.

У відповідності до ст. 556 ЦКУ. Спадкоємець,який прийняв спадщину,відповідає по боргах спадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. При наявності кількох спадкоємців вони відповідають по боргах спадкодавця пропорціонально до одержаних ними спадкових часток.

Вимоги кредиторів спадкодавця підлягають задоволенню раніше претензій осіб,на користь яких спадкодавцем покладено на спадкоємців зобов'язання.

Спадкоємці,які прийняли спадщину,відшкодовують у межах дійсної вартості спадкового майна необхідні витрати,яких зазнали треті особи по догляду за спадкодавцем під час його хвороби,на похорони спадкодавця,а також по охороні спадкового майна і по управлінню ним. Відшкодування зазначених витрат провадиться поряд з задоволенням вимог кредиторів спадкодавця.

Кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям,які прийняли спадщину,або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини.

Претензії пред'являються незалежно від строку настання права вимоги. Недодержання правил,передбачених цією статтею,тягне за собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.

Охорона спадкового майна здійснюється у відповідності до ст. 558. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням спадкового майна,а в населених пунктах,де немає державної нотаріальної контори,- посадова особа виконавчого комітету сільської,селищної,міської Ради народних депутатів,яка вчиняє нотаріальні дії,вживають заходів до охорони спадкового майна,коли це потрібно в інтересах спадкоємців,відказоодержувачів,кредиторів або держави.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями,а якщо його не прийнято — до закінчення строку,встановленого для прийняття спадщини.

При наявності у складі спадщини майна,що потребує управління (жилий будинок тощо),а також у разі пред'явлення позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями державний нотаріус призначає хранителя майна,а в населених пунктах,де немає державного нотаріуса,посадова особа виконавчого комітету сільської,селищної,міської Ради народних депутатів,яка вчиняє нотаріальні дії,призначає над зазначеним майном опікуна.

Спадкоємці,закликані до спадкоємства,можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави.

У відповідності до ст. 561 ЦКУ свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом,так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини,якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те,що,крім осіб,що заявили про видачу свідоцтва,інших спадкоємців немає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 562 ЦКУ поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців,що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

При наявності зачатого,але ще не народженого спадкоємця,спадкоємці вправі провести поділ спадкового майна тільки з виділом належної йому спадкової частки. Для охорони інтересів спадкоємця,що не народився,до участі в поділі повинен бути запрошений представник органу опіки і піклування.

закрыть

Бесплатная консультация

Если Вам нужна бесплатная консультация юриста,заполните заявку ниже.
Оставьте email и телефон,чтобы мы могли Вам ответить.
Опишите Вашу проблему
Отправить заявку
Бесплатная консультация
АДВОКАТСКАЯ КОМПАНИЯ УКРАИНЫ «ГОНЧАРОВ И ПАРТНЕРЫ». Юридическая помощь в Киеве. Бесплатные информационные материалы. Сopyright © 2004-2014