|
| |
| |
| |
| |
| |
| | + | | |
| |
| » | | » | | » | | » | | |
| |
| |
| |
|  | | |
| | Поняття господарської діяльності та господарських відносини Поняття господарської діяльності та господарських відносини надано в Господарському кодексі України Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва,спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,що мають цінову визначеність. Господарська діяльність,що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку,є підприємництвом,а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі,організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини,що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини,що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини,що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання,та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Загальні принципи господарювання є:1. забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;2. свобода підприємницької діяльності у межах,визначених законом;3. вільний рух капіталів,товарів та послуг на території України;4. обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки,добросовісної конкуренції у підприємництві,екологічного захисту населення,захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;5. захист національного товаровиробника;6. заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування,їх посадових осіб у господарські відносини. Для забезпечення економічних інтересів держави та суспільства,виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку використовуються наступні засоби державного регулювання господарської діяльності:1. державне замовлення;2. ліцензування,патентування і квотування;3. сертифікація та стандартизація;4. застосування нормативів та лімітів;5. регулювання цін і тарифів;6. надання інвестиційних,податкових та інших пільг;7. надання дотацій,компенсацій,цільових інновацій та субсидій. Умови,обсяги,сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом,іншими законодавчими актами (специфічними Законам,наприклад,Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”). Ліцензування,патентування та квотування у господарській діяльності Ліцензування,патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання,спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави,суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування,патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності,не забороненої законом,а також принципів господарювання. Ліцензія - документ державного зразка,який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини,пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності,регулюються законом. Ліцензування видів господарської діяльності поширюється на суб’єктів,що займаються:банківською діяльності,професійної діяльністю на ринку цінних паперів,діяльністю з надання фінансових послуг,зовнішньоекономічною діяльністю,діяльністю в галузі телебачення і радіомовлення,у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії,у сфері освіти,ліцензування у сфері інтелектуальної власності,виробництва і торгівлі спиртом етиловим,коньячним і плодовим,алкогольними напоями та тютюновими виробами,у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами,що регулюють відносини у цих сферах та в інших сферах. У сферах,пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку,чеки,а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України),обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами,вираженими в іноземній валюті,та з платіжними картками),у сфері грального бізнесу та побутових послуг,інших сферах,визначених законом,може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання. Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти,а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України,діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами,вираженими в іноземній валюті,та з кредитними картками),а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Суб'єктами правовідносин,які підлягають регулюванню за цим Законом,є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності,що не мають статусу юридичної особи,- резиденти і нерезиденти,а також їх відокремлені підрозділи (філії,відділення,представництва тощо),які займаються підприємницькою діяльністю,передбаченою частиною першою цієї статті. Торговий патент - це державне свідоцтво,яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво,яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом. У необхідних випадках держава застосовує квотування,встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт),а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України та може змінюватись кожен рік..
| |
|
